Практика застосування нового КПК України (далі КПК України) виявила принципові розбіжності, в тому числі і в об’ємі та змісті матеріалів, здобутих слідством, які повинен подавати до суду прокурор.
Системне тлумачення норм КПК України , насамперед, норм загальних засад кримінального судочинства та засад європейських стандартів у цій сфері дає підстави для висновку про те, що докази мають подаватися сторонами, а отже, кримінальна справа – формуватися під час судового провадження.
Як же формується справа – кримінальне провадження ?
1.Формування справи для розгляду справи по суті
Правила ст. 291 КПК стосуються заключного етапу стадії досудового розслідування, і зводяться до того, що до обвинувального акта під час направлення його до суду додається лише реєстр матеріалів досудового розслідування, цивільний позов і документи, пов’язані з їх врученням відповідним учасникам кримінального провадження (п. 1-4 ч. 4 ст. 291 КПК України).
Цей об’єм матеріалів є вичерпним і розширеному тлумаченні не підлягає. Більше того, надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється (абз. 6 ч. 4 ст. 291 КПК України).
Судовий же розгляд починається не раніше, ніж головуючий відкриє судове засідання на етапі судового розгляду та оголосить про розгляд відповідного кримінального провадження (ч. 1 ст. 342 КПК України).
Поняття «інші документи» в контексті припису ч. 4 ст. 291 КПК України це не тільки документи, однорідні з реєстром матеріалів досудового розслідування, цивільним позовом тощо, але й «доказові матеріали» (ст. 99 КПК України).
Докази ж є складовими поняття «матеріалів досудового розслідування», про які йдеться у ст. 290 КПК України.
Тобто, документи, інші матеріали, надані суду під час судового провадження його учасниками, судові рішення, що мають значення для цього кримінального провадження, долучаються і поряд з обвинувальним актом та документами, які вже існують є матеріалами кримінального провадження (кримінальною справою)» (ч. 1 ст. 317 КПК України).
Фактично справа формується вже в процесі розгляду справи, виступу прокурора по суті обвинувачення та наявності доказової бази. При цьому прокурор, який підтримує обвинувачення надає суду для доручення наступні матеріали
1.речові докази, якщо вони є письмовими.
2.протоколи слідчих дій, які містять важливі для справи відомості.
3.висновки проведених експертиз та досліджень.
4.письмові акти довідки та інші документи в яких зафіксовані дані про предмети, об’єкти , обставини, дослідження яких необхідне для правильного вирішення провадження.
5.документи, які вказують на особу обвинуваченого (характеристики, інформаційні дані про судимість, хвороби, сімейний стан, наявність неповнолітніх дітей, перебування на службі та військові звання, інвалідність , заслуги перед Вітчизною, знаходження на обліках в медичних чи інших установах та інші)
6. документи, які вказують про наявність обставин, що впливають на покарання (документи про відшкодування збитків чи інше усунення шкідливих наслідків, тощо).
Матеріали, що мають доказове значення, у випадку очевидної недопустимості індивідуально обговорюються на предмет належності, допустимості та процесуального дотримання прав і свобод людини при їх отриманні і тільки при позитивному рішенні долучаються до справи.
В інших випадках суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті.
Що стосується інших документів (п.5.6.), то суд долучає їх з огляду на те, чи стосуються вони особи обвинуваченого і чи містять відомості, які впливають на кримінальну відповідальність особи.
Поряд з цим, не підлягають долучення до справи документи, які не мають значення для правильного вирішення справи.
Серед таких можуть бути витяги з нормативних законодавчих документів, повідомлення про виклики до слідчих органів, копії рішень з аналогічних справ, офіційні роз’яснення та узагальнення справ, супровідні , розписки та інші «технічні документи».Тобто, документи, на які суд не буде посилатися в обґрунтування своїх висновків.
Однак, якщо досліджується дотримання норм процесу, збереження права обвинуваченого на захист та інші обставини, то суд може приймати і документи, які відображають хід досудового розслідування.
Таким чином, суд не повинен долучати всі без виключення підшиті в справу досудового розслідування документи, оскільки таке захаращує справу, спонукає суд самостійно вибирати із цього обсягу докази та дані які він буде оцінювати. Таке завдання є непритаманне неупередженому суду.
2.Формування справи, провадження якої завершується без розгляду по суті.
Враховуючи те, що такі провадження завершуються на стадії підготовчого провадження у виді:
Затвердження угоди;
Закриття провадження у випадку встановлення підстав, передбачених ст.284 КПК України
Застосування заходів медичного або виховного характеру.
Суть підготовчого провадження виявляється у характері рішень, що суд має право прийняти за його результатами, які, у свою чергу, залежать від того, з яким заключним актом досудового розслідування, з п’яти можливих, прокурор звертається до суду.
Можливі наступні варіанти обсягу необхідних документів.
1.Не вимагається дослідження судом матеріалів досудового розслідування лише при прийнятті рішення про повернення обвинувального акта, якщо він (за формою та/чи змістом) не відповідає вимогам КПК України (п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України). Тут достатньо дослідити власне обвинувальний акт на його відповідність приписам ч. 1-3 ст. 291 КПК України.
2.В усіх інших випадках таке дослідження обов’язкове.
2.1. Для того щоб вирішити питання про підсудність (ч. 3 ст. 314 КПК України), що, до речі, мало б значитися першим з питань підготовчого судового засідання, необхідно дослідити матеріали досудового провадження, які, щонайменше, стосуються підсудності (ст. 32, 34 КПК України).
2.2. Щоб затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування (п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України), суд має перевірити угоду на відповідність її вимогам КПК України та/або закону, зокрема, й щодо наявності підстав для визнання винуватості (ч. 7 ст. 474 КПК України), що також неможливо без дослідження відповідних матеріалів досудового розслідування.
2.3.Під час розгляду клопотання прокурора про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, який, згідно з прямою вказівкою про це в законі, здійснюється в загальному порядку (ч. 1 ст. 288 КПК України), тобто за правилами судового розгляду, оскільки тут питання вирішується по суті обвинувачення, а підстави такого звільнення передбачено кримінальним матеріальним законом (ст. 45-49 КК України), суд не може не з’ясувати доведеності факту вчинення особою відповідного злочину тієї чи іншої тяжкості та інших обставин-підстав і умов для такого звільнення, що немислимо без всебічного, повного і неупередженого з’ясування усіх обставин такого кримінального провадження.
Інакше кажучи, при розгляді наведених процесуальних актів як форм закінчення досудового розслідування, поданих прокурором на судовий розгляд, у розпорядженні суду мають бути матеріали досудового розслідування, що підтверджують такі акти, оскільки без цього, без їх дослідження у підготовчому судовому засіданні за правилами судового розгляду неможливо забезпечити законність, обґрунтованість і вмотивованість прийнятих судом рішень, тобто, неможливо забезпечити вимог, які стосуються усіх судових рішень, які приймаються судом першої інстанції за результатами судового провадження (ст. 370 КПК України).
Потребує доручення до справи матеріалів також при розгляді клопотань учасників судового провадження про обрання, зміну чи скасування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжного заходу щодо обвинуваченого, перед судом мають бути доведені передбачені законом фактичні підстави для прийняття даних рішень та обставини, які враховуються при їх прийнятті, як це передбачено правилами глави КПК України про заходи забезпечення кримінального провадження (ч. 3 ст. 315 КПК України), суть яких зводиться до того, що тягар доведення перед судом вказаних підстав та обставин покладено на сторону, яка заявила відповідне клопотання.
Поряд з цим існує очевидна невідповідність норм КПК України загальноприйнятим принципам, які забезпечують належну підготовку до розгляду справи в суді, дотримання права на захист і правил змагальності сторін.
Наявність в суді кримінальної справи заздалегідь до початку судового розгляду є і об’єктивною (основаною на законі) необхідністю, і європейським стандартом судочинства; «інші дії, необхідні для підготовки до судового засідання» (п. 4 ч. 2 ст. 315 КПК України) – це дії суду, які зводяться головним чином до формування судової кримінальної справи; у підготовчому провадженні його учасники зобов’язані надати суду усі наявні у них докази, які вони мають намір використати в суді, а прокурор – усі матеріали досудового розслідування, включаючи й ті, які можуть вказувати на невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення (ч. 5 ст. 223 КПК України); звідси, у судовому розгляді сторони можуть подати суду лише докази, які були зібрані ними після закінчення підготовчого провадження.
Однак, на даний час, до врегулювання спірних моментів нового процесуального законодавства, судді повинні дотримуватися норм цього КПК України.
Судова палата з розгляду
кримінальних справ
вик. Гандзюк В.П.